Шмідт Петро Петрович
Шмідт Петро Петрович (рос. Петр Петрович Шмидт, нім. Peter Schmidt; * 5(17) лютого 1867, Одеса — † 19 березня 1906) — один з керівників Севастопольського збройного повстання 1905.
[ред.]Біографія
Народився в м. Одеса, в дворянській родині. Батько — Петро Петрович Шмідт-старший, морський офіцер, старший морський начальник Бердянська. У 1886 закінчив Петербурзьке морське училище. Служив у 8-му Петербурзькому екіпажі. Влітку 1889 вийшов у відставку і оселився в м. Таганрозі, де працював у Азовсько-Донському комерційному банку. У 1892 поновлюється на військовій службі. У 1895 одержав звання лейтенанта. Служив у 18-му Балтійському та Сибірському флотських екіпажах. Через особистий конфлікт з керівництвом Владивостоцького порту, перевівся на торгівельний флот, де працював ревізором, старшим помічником, капітаном суден «Ігор» та «Діана». З початком російсько-японської війни 1904-05 звернувся до Морського відомства з проханням про направлення на театр бойових дій. Шмідта було призначено офіцером вугільного транспорту «Іртиш». Під час переходу з Лібави на Далекий Схід у Шмідта загострилася хвороба нирок, внаслідок чого він був змушений повернутися назад.
У 1905 — командир міноносця № 253 Чорноморського флоту, м. Севастополь. Після цусімської поразки Шмідт організував «Союз офіцерів — друзів народу», від імені якого розіслав відозву, що закликала командирів кораблів підтримати революцію. Був тимчасово відправлений до Ізмаїлу. Восени повернувся до Севастополя, де розпочав активну агітаторську діяльність, брав участь у мітингах і маніфестаціях. Ведучи пропаганду серед матросів і офіцерів, Шмідт називав себе позапартійним соціалістом, засуджував соціал-демократів — за їх недостатньо уважне ставлення до вимог селянства, а соціалістів-революціонерів — затерор, до якого він відносився безумовно негативно; стояв за Засновницькі збори, вибрані загальними виборами; відстоював конституційну монархію. 20 жовтня 1905 року, під час похоронів в Севастополі мирних громадян, убитих під час демонстрації, він виголосив політичну промову, що дала йому широку популярність. 20.10.(02.09)1905 Шмідта було заарештовано, але 04.11.1905 відпущено під тиском громадськості. Шмідта було обрано «довічним депутатом» Севастопольської Ради робітничих, матроських і солдатських депутатів. Після звільнення продовжував активну політичну діяльність. 11.11.1905 Шмідта було відправлено у відставку у званні капітана 2-го рангу.
8-10 листопада почалося сильне невдоволення на крейсері «Очаків». Матроси крейсера вели переговори зі Шмідтом, і коли 13 листопада 1905 року невдоволення вибухнуло бунтом, то Шмідт опинився його чильником. До крейсера, що збунтувався, пристали броненосець «Пантелеймон» і кілька інших судів. 14 листопада Шмідт звернувся до Государя Імператора з вимогою Засновницьких зборів і заявою, що флот перестав покорятися міністрам. головнокомандувач Чорноморським флотом Чухнін піддав революційні судна обстрілу шрапнеллю. Шмідт загрожував за кожного страченого або вбитого матроса страчувати по полоненому офіцерові, але не виконав цієї загрози. За словами звинувачувального акту суду Шмідт на вогонь відповідали слабким вогнем; по інших відомостях вони їм зовсім не відповідали. В усякому разі Шмідт, уникаючи кровопролиття, нічого не зробив, щоб відстоювати свої вимоги збройною рукою. На «Очакові» канонадою була проведена пожежа; уціліла частина екіпажа стала рятуватися на шлюпках. Увечері 15 (29 листопада) 1905 крейсер «Очаків», майже не чинячи опору, був розстріляний вірними урядові кораблями.
Шмідт був заарештований. Суд над Шмідтом відбувся в Очакові у лютому 1906 року. 18 лютого 1906 року Шмідту, а також матросам О. Гладкову, С. Частинку та М. Антоненку було винесено смертний вирок. Розстріляний на острові Березань 6 (19 березня) 1906 року. Стратою керував Михайло Михайлович Ставракі. 8 травня 1917 року перепохований уПокровському соборі в Севастополі. 13 листопада 1923 року перепохований на севастопольському кладовищі Комунарів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий